Види шахрайства

Корисні посилання

Зворотній зв`язок


Галерея накладок

Топ-Новини

Топ-Відео

Топ-Статті

Статті

Злочини з платіжними картками: судова практика
2013-01-09

Фінансові махінації, пов`язані з незаконними операціями з банківськими платіжними картками, зазвичай відносять до категорії злочинів у сфері високих технологій, та розкриттям їх, як правило, займаються підрозділи Державної служби боротьби з економічною злочинністю, що входить в структуру МВС. Однак аналіз судової практики свідчить про те, що для здійснення подібного роду афер великого розуму зовсім не потрібно, і успішно їх розкривати можуть не тільки співробітники карного розшуку, але й дільничні інспектори міліції. 

 

Коли мова заходить про кредитні картки, зазвичай згадують ст. 200 Кримінального кодексу України (КК), де йдеться про махінації в області безготівкових грошових розрахунків. Її диспозиція звучить приблизно так: підробка платіжних карток, їх придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту або використання. 
 
Що стосується санкції, то ще недавно за це можна було виклопотати повноважний термін у 5 років позбавлення волі, однак після ухвалення в листопаді 2011 р. відомого закону про декриміналізацію економічних злочинів махінації з банківськими платіжними картками караються лише штрафом, хоча і чималим - від 51 до 85 тис. грн без обтяжуючих обставин і від 85 до 170 тис. - у разі вчинення повторно або за попередньою змовою групою осіб. 
 
Тим не менше, судячи з мізерної кількості вироків, що набули чинності, нескладно зробити висновок про те, що ст. 200 КК являє собою якщо не «мертву» новелу, то «напівживу» напевно. Причин тому кілька.
По-перше, далеко не всі афери, пов`язані з використанням пластикових карток, підпадають під дію цієї статті, оскільки для фінансових махінацій можна використовувати не підроблену, а цілком законним чином виготовлену та отриману картку. 
 
А по-друге, «в чистому вигляді» вона практично не зустрічається - лише «в компанії» з новелами про майнові злочини, таких як шахрайство або привласнення грошей шляхом зловживання службовим становищем, тобто ст. 190, 191 КК. Причому саме останні є провідними, а 200-та часто виявляється в ролі другорядної, попутного навантаження. 
 
Справа № ___: по краденій картці 
 
Серед розглянутих українськими судами і доведеними до вироків кримінальних справ цієї категорії найбільший сегмент займають злочини, де в ролі потерпілого виявляється приватна особа, легковажна поведінка якої зробила її жертвою шахраїв. У цьому плані класичним можна назвати судовий процес у Заставній Чернівецької області, сюжет якого носить дещо водевільний характер. 
 
На лаву підсудних сіли дві молоді жінки, у обох на утриманні по малолітній дитині. Якось у салоні маршрутного автобуса вони познайомилися з 35-річним чоловіком, розговорилися, і він запросив їх провести час в одному з торгово-розважальних комплексів міста. 
 
Там за столиком кафе одна з жінок поскаржилася на скрутне матеріальне становище, і чоловік одразу ж виявив бажання зняти для неї зі свого банківського рахунку 2 тис. грн. Подружки провели його до найближчого банкомату, біля якого підгледіли і запам`ятали, які клавіші він натискав, набираючи пін-код. Потім, поки одна танцювала з потерпілим, інша витягла з кишені його куртки, що висіла на вішалці, кредитну картку, а після завершення приємного вечора обидві вони зняли по цій картці з його рахунку 13 тис. грн. 
 
Даний злочин було кваліфіковано за трьома статтями КК: 185 - крадіжка, 190 - шахрайство і 357 (ч. 3) - незаконне заволодіння паспортом або іншим важливим особистим документом, оскільки в даному випадку суд визнав можливим визнати таким платіжну картку.
 
За кожною з перелічених статей було визначено своє покарання: за ст. 185 - 2 роки позбавлення волі, за ст. 190 - також 2 роки, а от за ст. 357-ю - 510 грн штрафу. У загальній сумі вийшло 3 роки умовного позбавлення волі з 2-річним випробувальним терміном. Слід зазначити, що після викриття та затримання обидві жінки провели 3 місяці у в`язниці і були звільнені під підписку про невиїзд в ході оголошення вироку в залі суду. 
 
В аналогічних ситуаціях в ролі підсудних опинялися не тільки випадкові, але й досить давні знайомі, а також родичі, колеги по роботі та інші не чужі одне одному люди. Однак під дію ст. 200 КК подібні злочини не підпадають: незважаючи на те, що вони були вчинені у сфері безготівкового грошового обороту, знаряддям злочину були не підроблені, а справжні кредитні картки. Хоча й крадені. 
 
Справа № ____: службова афера 
 
Класичний приклад іншої категорії злочинів, пов`язаних з платіжними банківськими картками, викладений у вироку Піщанського районного суду Вінницької області. Судили 30-річну жінку, яка протягом тривалого часу керувала місцевим відділенням відомого банку. Їй був пред`явлений цілий букет звинувачень, в числі яких - привласнення чужих грошей, зловживання службовим становищем, перевищення влади, службове підроблення, а також згадана вище ст. 200 КК. 
 
Серед інкримінованих їй діянь був і той факт, що вона, порушуючи Закон України «Про банки і банківську діяльність», а також внутрішні службові інструкції, виготовила 25 підроблених кредитних карток з кредитним ресурсом 10 тис. грн кожна. Картки такого роду зазвичай видаються людям, чий місячний дохід складає не менше 3 тис. грн. Людина, яка отримує таку картку, може отримати по ній з банкомату позику до 10 тис. грн включно. Якщо він погасить цю суму протягом, скажімо, 30 днів, така послуга обійдеться йому безкоштовно, але якщо затягне термін, йому доведеться виплачувати банку відсотки за користування кредитом. 
 
Аферистка десь знайшла копії документів (паспортів та довідок про податкові номери) померлих людей, потім від їх імені писала заяви з проханням укласти кредитний договір з банком, оформляла ці договори і реєструвала. Потім на підставі цих договорів віддавала розпорядження своїм підлеглим виписувати на ім`я небіжчиків банківські пластикові картки та перераховувати на їхні рахунки гроші, а вже після цього отримувала картки разом з конвертами, в яких був запечатаний пін-код для банкомату, і знімала з них гроші, які й привласнювала. 
 
Згідно з вимогами службової інструкції, її підлеглі зобов`язані були особисто приймати заяви та інші документи від потенційних клієнтів своєї установи, так само як і особисто в руки видавати їм кредитні картки з пін-конвертами. Однак вийшло так, що 2 молоді дівчини у віці 21 і 25 років, які працювали в цьому відділенні на посадах менеджерів з обслуговування фізосіб, були не тільки підпорядковані злочинниці за своїм службовим становищем, але й особисто їй зобов`язані своїм працевлаштуванням. 
 
Розуміючи, що начальниця в будь-який момент може знайти привід, щоб звільнити їх за невідповідність займаній посаді, а також знаючи, як важко знайти в провінції роботу в аналогічній за ступенем престижності банківській установі, юні фінансистки слухняно виконували всі її незаконні розпорядження. 
 
У результаті таких махінацій підсудна привласнила близько 200 тис. грн, що належать банку. З тексту вироку важко зрозуміти, які причини штовхнули підсудну з до того бездоганною репутацією на такий тяжкий злочин - її пояснення про важкі сімейні обставини дають занадто широке поле для тлумачень. 
 
Згідно з вироком, оголошеному в травні 2012 р., з усього «букета» статей КК найсуворіше покарання було визначено за ст. 191 - 5 років позбавлення волі. Воно поглинуло все інше, в т. ч. й «подвиги», які підпадають під дію ст. 200, а саме - 85 тис. грн штрафу. Беручи до уваги той факт, що підсудна добровільно відшкодувала 2/3 заподіяної банку збитків, суд проявив гуманність і відстрочив виконання вироку на 2 роки. 
 
В даний час набуття чинності очікують ще ряд вироків, в яких мова йде про більш масштабні злочини з платіжними картками. У цих випадках у банківських установах діяли цілі злочинні групи менеджерів, які перераховували на рахунки підставних осіб набагато більші суми грошей. 
 
Причому для того, щоб знімати їх з банкоматів за допомогою підроблених карток, вони наймали людей з соціально вразливих категорій - алкоголіків, наркоманів. Цю послугу фахівці в області банківської безпеки кілька років тому охрестили модною назвою «дроп-сервіс». Однак про це ми розповімо в наступних номерах нашої газети. 
 
Автор: Юрій КОТНЮК,Судебно-Юридическая газета

Рекомендовані статті